Коляда — на порозі!
Коляда – на порозі!
Ой дивна, дивна вкраїнська родина,
Як до вечері сідає...
...І знову, як багато століть тому, звучать різдвяні, посівальні мелодії. Від господи до господи, від родини до родини, від села до села, від громади до громади вирушає гурт колядників, які, звістуючи про наближення Різдвяного торжества, бажають рідним та близьким многая літа, щастя, здоров'я, злагоди і достатку. Яка радість вдихнути на повні груди морозне повітря, відчути під ногами скрип санної дороги, вслухатися в веселий передзвін мальовничого вертепу і відкрити двері до святочної світлиці.
Різдвяне свято увібрало в себе все краще з календарних обрядів нашого народу, коріння яких — у сивій давнині. Воно знаменує собою народження нового життя, оновлення людської душі, що повинна очиститися, виплекати в собі паростки надій на кращу будущину, освятитися благородними помислами і з'єднатися з почуваннями всього народу.
Неодмінною прикметою Різдвяних свят, отже і колядок, є возвеличення Божої Матері, прославлення таїнства народження Святого Дитяти, — пошанівок до родини, яка збирається за одним столом і, ділячи свят-вечірні страви, не оминає навіть тих, хто знаходиться далеко від отчого порога, тих, котрі не дочекалися спільної вечері.
Одним із таких архитворів є колядка-реквієм про трагічні післявоєнні роки. Вона облетіла Галичину, Закарпаття, Буковину, Полісся, Поділля...
Самобутність української колядки в тому, що вона гармонійно поєднує давнє і нове, загальнолюдське і національне, релігійне і світське.
Свят-вечірня традиція виховує в дітей щирі патріотичні почуття, формує відчуття природної спільності, єдності духовних устремлінь, цілісності національного організму українського народу, прищеплює любов до народних звичаїв, до здорового розуміння культури. На всьому тисячолітньому шляху свят-вечірні різдвяні обряди ввібрали в себе все найкраще з нашої історії, побуту і природно поєдналися з обрядами християнськими. Шедеври зимових святок — колядки — супроводжують усіх, чий духовний світ відкритий для добра.
Гостинність українців завжди викликала захоплення і вдячність. Початок Нового року — це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів, здійснення заповітних сподівань, вияв щедрості, взаєморозуміння, милосердя.
Будучи часткою незнищенної української культури, колядки живуть, приносять радощі, моральне оздоровлення людям упродовж століть. А сьогодні — як ніколи! — вони допомагають національному відродженню України, її державної та духовної суверенності.
Колядуйте на щастя, на здоров'я, на радість нашого роду і народу!
— Христос рождається!
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ
© Львівське обласне відділення Українського фонду культури. Творчо - виробниче об'єднання «Гердан», 1991.